ПЕРЕЛОМ ЧАСУ або як КЕРУВАТИ ЧАСОМ
Дивне явище, пов’язане з часом і простором, я почала спостерігати з 2024 року, коли сама потрапила в подібну ситуацію. Я писала про це, і ви зможете знайти статтю «Просторово-часова петля, в яку я потрапила» на моєму сайті (SorokinaSvetlana.com, кнопка «Читати», «Статті» — натиснути в меню, що з’явиться). Дійсно, я опинилася в моторошній ситуації і спочатку нічого не зрозуміла, але зміна простору і часу була очевидною. А якщо врахувати, що йшла в мокрому купальнику під дрібним дощем від річки, щоб швидко добігти до дачі. А замість цього… Загалом, читайте.
Згадала про цей випадок, коли відомий український мандрівник Артемій Сурін розповів про те, що сталося з 25 людьми з його групи. А решта 25 осіб разом із ним, водієм автобуса та ченцями стали свідками «перелому часу», як назвав це явище автор.
Він привіз групу з 50 осіб до місця Сили — до святої легендарної гори Кайлас у Західному Тибеті. Вони виконували триденний ритуал, обходячи гору. На другий день подорожі навколо гори вони дійшли до святого місця — монастиря Зутул Пук (з тибетської «Чудо-печера»). Біля монастиря є чайхана, де можна відпочити.
За легендою монастир створили два безсмертних святих (буддист і засновник релігії бон) зростом з велетнів, сховавшись від дощу. Там на стелі залишилися сліди їхніх рук і голів.
Як керівник групи, Артемій розділив її на дві частини і першим увійшов із 25 учасниками поїздки до середини монастиря, у кімнату для медитацій. Потім вони вийшли, і туди увійшли решта 25 осіб.
І тут починається містика. Вони чекали на них біля монастиря. Чекали. Нарешті, не витримавши, він заходить всередину, але там… нікого НЕМАЄ! Монастир порожній! 25 осіб разом із керівником почали шукати частину групи. Дорога вела на гору, з якої вони спустилися, і добре проглядалася. Вони не могли пройти, щоб їх не помітили. Нагорі на них чекав автобус. Все ж Артемій і група піднялися туди, але водій сказав, що ніхто не приходив. Вони знову спустилися вниз. Ченці вже замикали приміщення. Керівник вчасно їх зупинив. Знову обшукали невелике приміщення, АЛЕ НІКОГО НЕ БУЛО.
Відчаю не було меж. Адже Артемій, як керівник, відповідав за людей. Частина їхньої групи залишилася в автобусі, щоб дочекатися, якщо раптом хтось з’явиться. Серед них був молодий чоловік, чия дружина зникла разом з іншими. У них був медовий місяць. Він ледь не ридав.
Шукали, нервували півтори години. Коли вкотре спустилися з гори і зайшли до монастиря, остовпіли! Зникла група з 25-ти осіб сиділа там же! У медитації. Вони з радістю і сльозами кинулися обіймати зниклих, але побачили здивовані обличчя.
– Що сталося? – запитав хтось із тих, хто медитував.
– Де ви були?
– Ми були тут, – здивовано відповіли ті, хто медитував. – Лише дві хвилини тому почали медитувати, а ви вже прийшли.
– Та ми вас півтори години шукали!
Ось така історія.
ВИСНОВКИ, які я зробила для себе, згадуючи подібні випадки та свій власний. Один із них стався в Буші (Україна) у стародавньому місці Сили. Про нього розповідав Стефан Овен — майстер-езотерик. Він також розділив групу учнів на дві частини: одна стояла біля стіни храму, а інша — поруч з іншого боку. І теж люди зникли, і їх довго шукали. Як з’ясувалося пізніше, вони сиділи й медитували поруч.
ВАЖЛИВО: 1) щоб місце було особливим, стародавнім, пов’язаним із духовним началом. До речі, на березі Десни, де моя дача, археологи знайшли круглі будинки перших людей до н. е. Це були музичні й висококультурні люди.
2) Щоб сама людина перебувала в особливому стані. Тобто мала високі вібрації. Іншими словами – увійшла в резонанс із місцем.
3) Дуже часто йде дрібний дощ. Стихія Води, як вважали давні люди, – носій і передавач інформації. Можливо, це явище, як допоміжний фактор, сприяло перелому часу.
4) Важливо, щоб люди не були обтяжені інформацією в цей момент, ні про що не думали. У монастирі біля гори Калас – група медитувала. Коли я бігла мокра додому, теж ні про що не думала. Мені було холодно. Тільки це й більше нічого. Дівчина – учениця Стефана Овена теж бігла до метро від дому під мрякою, ні про що не думаючи, і потрапила в 1942 рік. Друга Світова, повз неї пройшли німецькі солдати. Вона встигла сховатися за кущ. Тож мій випадок ще не найстрашніший.
Квантова фізика вважає, що час не є лінійним. Можна потрапити в будь-який часовий відрізок. Можна сповільнювати час або прискорювати його. Стародавні вважали, що за час відповідає вища планета Хірон або Кентавр.
Не маючи жодного уявлення про квантову фізику десять років тому, я написала дилогію «Птах Сенмурв». Героїня також потрапляє у часову петлю і здійснює перехід із 21 століття у 16-те. Однак вона йшла, бажаючи побачити таємничий замок, що зникає. Її шлях-лабіринт був складним і сповненим пасток. У «5 башт кохання» героїня Міра так само бажає побачити місце зруйнованого Десятинного храму, піднімається Андріївим узвозом і потрапляє в середньовіччя. Бачить храм, і її майбутній чоловік у 21 столітті в образі лицаря попереджає, щоб вона рятувалася, бо орда біля Києва.
МИ МОЖЕМО КЕРУВАТИ ЧАСОМ, якщо є сильне бажання. А потім — порожня голова і, можливо, дрібний дощик. І нікого поруч немає. Головне — Ви високодуховна людина і випромінюєте високі вібрації. Ось такі умови.
ЩО ВИ ДУМАЄТЕ З ЦЬОГО ПРИВОДУ?
Всіх обійняла, Ваша #СорокаСС #SorokinaSvetlana #СорокаСвєтіСофі #СорокінаСвітлана
Add Comment