Осінні Діди

Осінні Діди

17.10.2026

Осінні Діди. Особливий стан Землі у Космосі «між» світами. І це осіннє неземне світло, сяйво чогось надприродного, чистого, ясного, наші предки пов’язували з приходом Дідів — найкращих предків Роду. Сюди ж відносять урожай та освячення ними добробуту роду, країни.

Не сумували. Тихо раділи.

Ставили на стіл тарілку з частуваннями та ложку. Келих із вином. Запалювали свічки. Запрошували до столу. Потім їжу віддавали птахам, як провідникам між богами та людьми.

Свято сягає корінням у Трипілля та до балтійських народів. Я б сказала навіть глибше — до Безсмертних Рода, і я знаю про їхні приходи та раптове зникнення (реальні факти)

Однак часто Дідів з довгою сивою бородою можна побачити між ранком і ніччю у стані «між», як восени, коли ледь пробивається неземне світло.

До моєї бабусі Поліни приходив древній старець із довгою сивою бородою в трипольській манті (священний одяг для мантр) і, стоячи на порозі зі схрещеними на грудях руками, зі скорботою дивився на неї. Так він повідомляв, що хтось із роду піде. Бабуся казала нам: «Хтось скоро помре». І ми вже були готові до її повідомлення. Через кілька днів пророцтво справді збувалося.

Коли я сумнівалася, чи маю я право в першому томі «Духовність та витоки українського вбрання» писати про те, що було до нашої ери, Старець так само прийшов до мене у сні й показав стародавню величезну книгу, перед якою моя душа затремтіла, і я впала на коліна. Він дав мені можливість зазирнути в неї. Потім поклав руку мені на голову й сказав: «Ти все пам’ятаєш і все знаєш». Його слова надихнули мене, хоча й не виключили поїздок на археологічні розкопки, ознайомлення з дисертаціями та знахідками вчених. Я продовжувала проводити свої дослідження.

Він прийшов ще раз під час написання наступного тому про жіночі головні убори жриць і вилаяв мене. Точніше, зробив зауваження. Це була «щілина» світла перед повним світанком. Старець стояв біля мого ліжка і говорив, що це святі головні убори (жриць), дані нам згори. І до них треба ставитися з благоговінням.

Коли молодший син підріс (йому було 4–5 років), він так само розповів про дідуся з довгою сивою бородою, який ласкаво дивився на нього, коли він прокинувся (на дачі).

Так, вони приходять до нас, навіть якщо ми їх не бачимо.

З ясним світлим святом!

Ваша SorokinaSvetlana  СорокаСвєтіСофі  СорокінаСвітлана